Теги: export
Експорт органіки до Канади: що варто знати українським виробникам

Найбільш доцільно  експортувати до Канади органічну перероблену продукцію, при цьому варто звертати увагу на територіальні особливості, національні стандарти та тарифні і нетарифні обмеження.

Канадський ринок органічних товарів є п’ятим за величиною у світі. Його випереджають Китай та Франція. А ще, він і  територіально близький до лідера споживання органіки к світі – США.  Якщо подивитись на вартісний об’єм  канадського органічного ринку, то це 3 млрд євро. Це цікава ринкова можливість.  Що стосується обсягів споживання, то згідно статистики люди які живуть у цих двох країнах витрачають найбільше грошей на органіку на рік. Для ринку США – це 121 євро на рік, Канада трохи менше – 83 євро на людину на рік.

Станом на 2017 рік, обсяг продажів органічних товарів у Канаді становив 4,2 млн. САD. При чому органічні харчі та напої  складають основну частину цього ринку – близько 90%. Зокрема, це свіжі овочі та фрукти (40%), напої (13%), молочні продукти, яйця (12%), злаки, макарони, хліб (9%).

Незважаючи на те, що країна є потужним виробником органіки, продукції не вистачає – приміром, станом на 2016 рік було імпортовано 0,2 млн т органічних продуктів, загальною вартістю 637 млн CAD. І це набагато більше, аніж вироблено в середині країни, що означає дефіцит і ринкову можливість для українських виробників.  Звичайно, канадський уряд намагається стимулювати внутрішнє виробництво – у 2017 році у канадській провінції Манітоба та Британська Колумбія стартували значні програми підтримки фермерів, тож із часом розрив між попитом та пропозицію зменшуватиметься. Але саме зараз досить вдалий час аби розпочати експорт на цей ринок.

Досить  цікаво, що Канада стала однією із перших країн, у якій відслідковується органічкий експорт та імпорт. Зокрема, імпорт відслідковується за 65 категоріями у спеціалізованій  системі, а експорт – за 18.

Якщо переглянути статистику імпорту за ТОП-20 позиціями, то можна сказати, що найбільш популярними органічними продуктами є органічна кава, банани, суниця,  зелені салати, томати та томатна паста тощо.

Корисну статистику наводить Канадська торгова асоціація (Canada Organic Trade Association (COTA) щодо типового покупця органічної продукції в Канаді для того, щоб зорієнтувати виробників щодо їх споживача.  Це може бути як чоловік так і жінка (закупами традиційно займаються обидва члени родини), молодого віку – 18-34 роки, міський мешканець, при цьому найбільшу зацікавленність у органічній продукції проявляють мешканці провінцій Британська Колумбія чи Альберта. Хоча ці  провіції і не є найбільш населеними, а Квебек і Онатаріо не слід скидати з рахунків.  Є також кореляція між рівнем достатку, освіченістю та активністю на органічному ринку – люди із більшим заробітком відповідно більше знають про деталі  органічного виробництва і готові за це більше платити. Також родини, що мають дітей, з більшою готовіністю віддають гроші за органічні товари, тому органічна їжа та товари для дітей ж дуже перспективним товаром.

Що стосується регулювання канадського органічного ринку, то воно також суттєво відрізняється від українського та європейського. Канада має національні органічні стандарти.  Станом на сьогодні галузь керується Канадськими органічними регулюваннями (Canada Organic Regulations), що були прийняті у 2009 році. Більш детальні вимоги щодо виробництва і переліку дозволених речовин наводять стандарти CAN/CGSB 32.310-2015 – Системи органічного виробництва – Загальні принципи та стандарти управління, CAN/CGSB 32.311-2015 – Системи органічного виробництва – Перелік дозволених речовин. Проте на сьогодні у Канаді відбувається активна фаза дерегуляції нормативних документів, буквально у червні було опубліковано новий регуляторний акт, який об’єднує більше 10  законодавчих актів і називається «Регулювання про безпечні харчові продукти для канадців», і так само стосується органічних товарів. А перегляд зазначених вище стандартів запланований на 2020 рік.  Тому  для органічних виробників варто тримати руку на пульсі, оскільки ситуація змінюється досить динамічно.  Сертифіковані органічні товари, що продаються в  Канаді, мають використовувати логотип «Canada Organic».

Окрема тема – це санітарне та фітосанітарне регулювання. Якщо  ви використовуєте до продукту приставку «органічний», це зовсім не означає повну індульгенцію – до нього також застосовується низка суворих вимог. Досить цікаво, що вимоги до конкретного харчового товару у Канаді можна прослідкувати за автоматизованою системою посилань Automated Import Reference System (AIRS), яка чимось схожа на загальновідомий європейський Export Help Desk.

Що стосується погодження окремих санітарних та фітосанітарних норм та сертифікатів, то справа зсунулась з мертвого місця тільки по курятині, для всіх інших категорій підкарантинних товарів  (приміром яловичина, свинина, яйця) проблеми залишаються. Відповідно, якщо бізнес почне проявляти зацікавленість у канадському ринку, то почнеться співпраця щодо узгодження цих сертифікатів між керівними органами. Також продовжується заборона щодо ввезення  до Канади українських круп та пшениці, оскільки під час імпорту у одного із постачальників у збіжжі були знайдені шкідники, і тому відразу було вжито запобіжний захід. Тому тут потрібна додаткова комунікація зі сторони держорганів аби ця заборона була знята.

Що стосується молочної продукції, то тут діє принцип протекціонізму внутрішнього виробника, і на імпортні товари діє високий імпортний тариф. Тому можливості українських виробників, зокрема і органічних, у цьому сегменті обмежені.  З одного  боку може здатися, що із таким переліком обмежень поставляти на цей ринок не варто, проте ті, хто шукають можливості, обов’язково їх знайдуть.  З одного боку Канада далеко, але якщо поставляти приміром перероблені товари, то навіть логістика не стане фінансовим обмеженням. Тим більше, для перероблених товарів є значно нижчі вимоги. Тому логічно порекомендувати саме виробникам органічних продуктів переробки стартувати продажі на цьому ринку.  Найбільшою популярністю користуватимуться соки, кондитерська продукція, сушені та заморожені овочі, соуси, кетчупи, рослинні олії та снеки.

Автор: Зоя Павленко, експерт з охорони навколишнього середовища проекту CUTIS (Canada-Ukraine Trade Investment Support).

Джерело: Agravery.com

Звертаємо увагу, що проект CUTIS виділяє органічні товари серед інших експортних напрямів, надаючи як консультативну, так і фінансову підтримку українським органічним виробникам. Проект готовий компенсувати 50% затрат підприємства на сертифікацію за канадськими органічними стандартами. Відшкодування буде відбуватися по факту надання копії оплаченого рахунку та звіту сертифікаційного аудиту з позитивним висновком.

За посиланням https://bit.ly/2PtGt9C ви зможете знайти презентацію Зої Павленко, експерта з охорони навколишнього середовища проекту CUTIS, щодо особливостей органічного ринку Канади.  

Звертаємо увагу, що на сайті проекту ви можете скачати онлайн версію посібника по експорту органіки в Канаду, заповнивши невеличку анкету за посиланням https://bit.ly/2ISPmr6

Нагодувати Канаду: до яких сюрпризів треба бути готовим українським експортерам

Угода про зону вільної торгівлі між Канадою та Україною, що вступила в силу влітку 2017 року, потенційно відкриває широкі можливості для українського експорту, а отже, і для росту національної економіки.

Оскільки міжнародна торгівля сільськогосподарською продукцією приносить Україні значні об’єми валютної виручки, то відкриття канадського ринку може стати ще однією точкою росту для українських виробників.

Але, враховуючи той факт, що Канада теж експорт-орієнтована країна, питання ветеринарного та фітосанітарного контролю імпорту постає дуже серйозно. Канадці жорстко контролюють сільськогосподарську продукцію, яка перетинає їхній кордон, адже завезення на територію товару зараженого шкідниками рослин чи патогенними організмами ставить під загрозу експортний потенціал самої Канади та безпеку її громадян.

Як українські харчові продукти можуть потрапити в Канаду?

Гарантія безпечності імпортних товарів в Канаді має засвідчуватися 1) фітосанітарним сертифікатом (для підкарантинних товарів рослинного походження); 2) ветеринарним сертифікатом (для товарів тваринного походження), що видаються компетентним органом країни-експортера;

Центральним органом, що встановлює ветеринарні та фітосанітарні обмеження для канадських виробників та імпортерів на федеральному рівні є Канадське агентство з контролю харчових продуктів (Canadian Food Inspection Agency). По-суті, це аналог Державної служби України з безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба).

Наразі у ветеринарній та фітосанітарній сфері співпраця між Україною та Канадою здійснюється головним чином у межах спільного членства в міжнародних організаціях, таких як Всесвітня організація охорони здоров’я тварин (МЕБ) та Європейська і Середземноморська організація із захисту рослин (ЄОЗР). Іншим аспектом є виконання положень Угоди про застосування санітарних і фітосанітарних заходів Світової Організації Торгівлі (СОТ), яка передбачає встановлення стандартів для міжнародної торгівлі продуктами рослинного і тваринного походження.

Наступним кроком поглиблення співпраці є системне узгодження форм ветеринарних та фітосанітарних сертифікатів по кожному із контрольованих Канадою товарів. Право експорту отримується шляхом встановлення еквівалентності системи державного контролю двох країн, в тому числі через проведення аудитів та інспекцій. Лише при визнанні системи контролю дієвою та такою, що відповідає нормам  країн-імпортерів, надаються дозволи на ввезення продукції.

Цей процес та подальше відкриття канадського ринку для українських продуктів потребує тісної взаємодії Держпродспоживслужби та Канадського агентства з контролю харчових продуктів.

Як це відбувається на практиці? Наприклад, український виробник яловичини бачить перспективи продажу своєї продукції в Канаді. Але для завезення на територію Канади прикордонна служба (Сanada Border Service Agency) вимагає наявності ветеринарного сертифікату на товар. Виробник сам або разом із представниками відповідної асоціації виробників звертається до Держпродспоживслужби з ініціативою розпочати процедуру погодження ветеринарних сертифікатів на яловичину із канадським регуляторним органом.

Згідно офіційної процедури, яка існує в Канаді, українська сторона має надати вичерпну інформацію (відповіді на опитувальник) стосовно законодавчої бази, мережі компетентного органу, наявної системи і заходів державного контролю, статистичних даних і т.д. в Україні. Після опрацювання Канадською Стороною наданої інформації, Держпродспоживслужба та зацікавлені підприємства-експортери проходять аудит канадського регуляторного органу. Тільки після позитивних результатів аудиту, узгодження форми ветеринарних сертифікатів на конкретну категорію товарів, Держпродспоживслужба отримує дозвіл на експорт даного виду товарів.

Важливо звернути увагу, що ця процедура не проходить сама по собі, а має бути ініційована зацікавленими українськими виробниками. Слід також розуміти, що зняття таких бар’єрів потребує часу, іноді кілька років.

Описана процедура визнання системи контролю діє як для українського експорту до Канади, так і для канадського імпорту до України. Наразі між компетентними органами України та Канади парафовано 15 міжнародних ветеринарних сертифікатів щодо імпорту в Україну.

Хто наступний? Які перспективи українських продуктів на ринку Канади

Проте потенціал нашої торгівлі з Канадою є набагато більшим. В Україні існує велика зацікавленість щодо експорту, наприклад, м’яса птиці, бджолопакетів та кондитерських виробів на ринок Канади.

Робота по відкриттю канадського ринку для української курятини триває. У жовтні 2016 року Держпродспоживслужба направила до Канадського агентства з контролю харчових продуктів Міністерства сільського господарства та продовольства Канади три запити щодо акредитації України для експорту м’яса птиці та продуктів з нього до Канади. А у квітні 2017 року відправлено додатковий запит щодо оцінки статусу країни для експорту бджолиних пакетів до Канади. На сьогоднішній день отримано лише відповідь по м’ясу птиці з додатковими уточненнями та питаннями, які опрацьовуються спеціалістами Держпродспоживслужби.

Випереджаючи зацікавленість українських виробників молочної продукції, варто згадати про діючу в Канаді систему управління постачанням (Supply Management System). Вона базується на моніторингу споживання молочних продуктів та системі квот на виробництво молока для канадських фермерів. Канадці намагаються максимально задовольнити попит молочними продуктами місцевого виробництва. Недостатні обсяги цих продуктів покриваються за рахунок квотованого імпорту. Таким чином, навіть не беручи до уваги санітарні обмеження, ринкові можливості для торгівлі молочними продуктами в Канаді є досить вузькими.

Комунікація із Канадським агентством з контролю харчових продуктів виявила, що на імпорт українських круп до Канади насьогодні існує заборона. Це сталося, оскільки кілька років тому в одній із партій імпортованих українських круп було виявлено шкідників, не зважаючи на наявність відповідного фітосанітарного сертифікату. Зняття заборони вимагає додаткової комунікації між відповідними органами двох країн. Необхідно зауважити, що звернень щодо необхідності вирішення цієї ситуації, від українських експортерів Держпродспоживслужба не отримувала.

Варто знати

Систематизовану інформацію про документи, необхідні для імпорту харчової продукції в Канаду, можна знайти в автоматизованій довідковій системі імпорту (Automated Import Reference System (AIRS)) на сайті Канадського агентства з контролю харчових продуктів.

Важливо пам’ятати, що в Канаді саме імпортер несе відповідальність за відповідність імпортованого товару місцевому законодавству. Для цього при канадському міністерстві сільського господарства організовано Секретаріат доступу до ринків (Market Access Secretariat), який через «відкрите вікно» у формі загальнодоступної електронної пошти приймає питання від канадського бізнесу та надає коментарі щодо доступу як до національного, так і закордонних ринків.

Варто звернути увагу, що у другій половині 2018 року в Канаді вступають в силу законодавчі зміни, що передбачають зміну підходу у контролі безпечності харчових продуктів. Зокрема, передбачається, що вони будуть засновані на принципі аналізу ризиків, а також на необхідності подальшого отримання імпортерами ліцензії на імпорт підконтрольних вантажів. Українським експортерам вже зараз потрібно звертати увагу на нові канадські заходи превентивного контролю безпечності харчових продуктів.

Реалізація Угоди про вільну торгівлю потребує системної співпраці урядових органів України та Канади, яка зараз активізувалася. За підтримки Канадсько-українського проекту з підтримки торгівлі та інвестицій, фінансованого канадським урядом, делегація Держпродспоживслужби в листопаді 2017 року відвідала Канаду та налагодила важливі контакти з місцевими регуляторними органами. Впевнені, що в 2018 році спільними зусиллями ринок Канади стане ближчим для українських експортерів харчової продукції.

Автори:

Борис Кобаль, директор департаменту безпечності харчових продуктів та ветеринарії Держпродспоживслужби

Олена Курята,  заступник начальника управління-начальник відділу зовнішніх зв’язків та євроінтеграції Управління міжнародного співробітництва Держпродспоживслужби

Джерело: Європейська правда

Нестандартна Канада: як подолати бар’єри та взяти максимум від зони вільної торгівлі

Вже скоро півроку, як між Україною та Канадою діє режим вільної торгівлі. Як зробити цей режим максимально вигідним для українських експортерів?

Адже не секрет, що після скасування тарифних бар’єрів на перший план виходять саме нетарифні вимоги, подолати які іноді доволі важко. А відповідно, ключовим питанням стає відповідність української продукції регуляторним вимогам канадського ринку.

Відомо, що вимоги до товарів, як правило, оформлюються у вигляді стандартів та технічних регламентів. Перші – добровільні, другі є обов’язковими для дотримання. Проте у Канаді такого чіткого поділу ви не знайдете.

Стандарти у Канаді можна умовно поділити на:

  1. стандарти, розроблені органами стандартизації;
  2. національні стандарти;
  3. “обов’язкові” стандарти. Так, не дивуйтесь, саме обов’язкові стандарти.

Тепер про все це детальніше. У Канаді право розробляти стандарти мають дев’ять організацій, які мають акредитацію Ради зі стандартизації Канади (Standards Council of Canada).

Джерело: Standards Council of Canada

Важливо, що Рада зі стандартизації Канади не розробляє стандарти. Вона акредитує організації зі стандартизації та органи з оцінки відповідності. Проте цей орган має право затверджувати стандарти як національні стандарти Канади (які при цьому залишаються добровільними). Таких стандартів наразі близько 3 тисяч.

Організації зі стандартизації в Канаді конкурують між собою, проте мають певну спеціалізацію.

Так, наприклад, Canadian General Standards Board (CGSB) традиційно спеціалізується на розробці стандартів для державних закупівель, органічної продукції, офісного обладнання, вогнестійкості текстильних виробів тощо. Саме CGSB розробив стандарт для державного прапора Канади.

Ця організація, до речі, існує із 1934 року, працює на принципах самоокупності та не отримує державного фінансування.

Що важливо, наразі це єдина із дев’яти організацій зі стандартизації Канади, стандарти якої можна отримати безкоштовно.

Canadian Standartization Association (CSA Group) – інша потужна організація зі стандартизації Канади, яка спеціалізується на таких товарах, як електроприлади, будівельні матеріали, транспортні засоби тощо. Наприклад, авторству CSA належить Електричний Кодекс Канади (Canadian Electrical Code) – це збірна назва для стандартів, що встановлюють вимоги до підземних і наземних розподільних мереж, вуличного освітлення, побутових приладів тощо.”

Обов’язковими стандарти стають тоді, коли на них є посилання у регуляторних актах Канади (Regulations).

Регуляторні акти Канади дещо схожі за своєю природою на підзаконні акти в Україні – вони деталізують та доповнюють положення законів (в Канаді – Acts). Так, наприклад, на додаток до Закону про безпеку споживчих товарів (Consumer Product Safety Act) було прийнято біля 35 регуляторних актів.

Державні органи Канади все більше використовують стандарти при розробці регуляторних актів – стандарти (або їхні частини) інкорпоруються у регуляторні акти і стають обов’язковими.

За останніми підрахунками, у регуляторних актах на федеральному рівні є посилання на приблизно 1000 стандартів. Ще на сотні стандартів є посилання у регуляторних актах на рівні провінцій.

Щодо органів з оцінки відповідності, то їх у Канаді понад 400. Вони також акредитуються Радою зі стандартизації Канади (Standards Council of Canada).

Що це означає для українського експортера на практиці?

Ключове питання: як з’ясувати, які вимоги висуваються саме до вашого товару? Найкращий спосіб – це контактувати з регулятором у Канаді. Не повірите, але ця рекомендація пролунала з вуст самих регуляторних органів у Канаді. І наш досвід показує, що такі запити сприймаються серйозно і відповідь надсилається протягом одного-двох тижнів (залежно від складності запиту).

Наприклад, медичне обладнання, іграшки, пестициди, лікарські препарати, радіаційне обладнання знаходяться у сфері управління Міністерства охорони здоров’я Канади (Health Canada). Телекомунікаційним обладнанням займається Міністерство інновацій, науки та економічного розвитку Канади (Innovation, Science and Economic Development Canada), транспортними засобами та шинами – Міністерство транспорту Канади (Transport Canada).

Додатково необхідно звертати увагу на вимоги на рівні провінцій, які можуть відрізнятись від загальних вимог на федеральному рівні.

Наприклад, вимоги до електроприладів містяться у Canadian Electrical Code, що був розроблений CSA та прийнятий на федеральному та провінційних рівнях (у десяти провінціях та трьох територіях Канади). Проте у провінції Онтаріо діють додаткові вимоги (так звані deviations), викладені в Ontario Electrical Safety Code.

Враховуючи існування Угоди про вільну торгівлю між Україною та Канадою, багато виробників розглядають Канаду як хаб для експорту в Північну Америку або як початкову точку для експорту в США. З точки зору технічного регулювання, цей підхід може бути цілком виправданим, оскільки багато стандартів США та Канади є гармонізованими або розробленими спільно.

Так, CSA має американську акредитацію (акредитоване American National Standards Institute), а AHRI (Air-Conditioning, Heating and Refrigeration Institute) – американська асоціація виробників засобів опалення, кондиціювання та охолодження – акредитована Радою зі стандартизації Канади.

Насамкінець, варто згадати відому фразу про те, що хто хоче – шукає можливості, хто не хоче – шукає причини.

Причин боятися канадських стандартів можна знайти багато, проте можливостей експортувати до Канади існує набагато більше. Тож сміливо звертайтеся до канадських регуляторних органів, приводьте свій продукт у відповідність до канадських стандартів та розширюйте горизонти свого бізнесу.

Автор: Олександра Бровко, старший експерт з торгівлі та інвестиційної політики проекту CUTIS (Canada-Ukraine Trade Investment Support).

Джерело: Європейська правда

Екологія для експортерів до Канади

Розуміння світових споживацьких та виробничих трендів – запорука успіху на міжнародних ринках. Одним з таких трендів, безсумнівно, є підвищена увага до захисту довкілля.

Уряди розвинених країн звертають все більшу увагу на сталий розвиток економіки, мотивуючи виробників вживати заходів щодо захисту довкілля. Споживачі по всьому світу, особливо в розвинутих країнах (Європа, США, Канада) все більше схильні до «етичного споживання» – вибору тих товарів та послуг, які несуть менші ризики для навколишнього середовища. Навіть якщо вони обходяться дорожче.

Нагальність цих питань стимулює також і появу охочих спекулювати та безпідставно асоціювати себе з захистом навколишнього середовища та «псевдоекологічністю» товарів. Це явище – «грінвошинг» (greenwashing) – присутнє не тільки на українському, але і на закордонних ринках.

Подібні спекуляції можуть заплутати не лише споживачів, але й експортерів, які прагнуть тримати руку на пульсі екологічного тренду. Тож виходячи на ринок, наприклад, Канади, потрібно впевнено володіти термінологією та розуміти практики захисту навколишнього середовища, щоб не потрапити під санкції та отримати максимум користі з інвестованих в «зелений бренд» коштів.

Тож давайте не піддаватися стереотипам й спробуємо об’єктивно поглянути на важливі для експортерів питання екології та захисту довкілля.

1. Хороша/погана екологія.

Що типово думають люди. Погана екологія це коли у довкіллі багато сміття та забруднюючих речовин, які згубно впливають на здоров’я людей.

Як все є насправді. По-перше, існує принципова різниця між поняттями «екологія» та «охорона довкілля / навколишнього середовища».

Екологія – це наука, що вивчає взаємодію живих організмів, їх пристосування до життя один з одним та залежності від умов існування. Якщо простіше, це наука про те, хто кого їсть у природі, як він пристосовується до умов довкілля та як сам впливає на середовище.

Людина – теж живий організм та частина природи. У середині XX століття стало очевидним, що через значне споживання природних ресурсів, забруднення води та повітря людина стала видом, який визначає умови життя для всіх інших організмів. Створені людиною дисбаланси впливають і на якість її життя.

Розуміння цих залежностей призвело до становлення «охорони довкілля» – системи заходів, що мають на меті зменшити наслідки діяльності людини на умови довкілля та стосунки інших живих організмів у ньому. Ці заходи можуть мати на меті зміну поведінкових звичок населення, розробку та впровадження інженерних рішень, політик та обмежень, тощо.

Тож важливо розуміти, що «екологія» – це наука. Таким чином, фраза «погана екологія» рівнозначна висловам «погана фізика / філософія / юриспруденція». Натомість, у цьому контексті правильно буде говорити «незадовільний стан довкілля / навколишнього середовища».

2. «Екологічно чистий» товар.

Що типово думають люди. В екологічно чистих товарах немає токсинів, що негативно впливають на здоров’я людей.

Як все є насправді. При споживанні певного товару чи послуги люди головним чином фокусуються на його впливі на власний організм. Зазвичай споживачі відірвані від процесу виробництва та управління відходами споживання. Тому впливи на довкілля вони помилково перекладають на споживчі якості самого товару, себто його корисність для організму людини. Саме звідси починається плутанина між екологією та якістю товарів, на якій спекулюють недобросовісні виробники.

Насправді ж «екологічність» товарів визначається впливами на довкілля при їх виробництві (викиди забруднюючих речовин у повітря та скиди у водні об’єкти, відходи виробництва і т.д.), функціонуванні (наприклад, викиди забруднюючих речовин автомобілями, енергоефективність електричних приладів) та в кінці життєвого циклу (можливість повторного перероблювання, здатність до біорозкладання).

Наприклад, мийні засоби можна вважати дружніми для довкілля, якщо вони не містять фосфатних сполук. Логіка проста: потрапляючи у водойми через каналізацію, фосфати стимулюють бурхливе розмноження водоростей, знане як «цвітіння» водойм. Такі водорості споживають значну частину розчиненого у воді кисню, створюючи його дефіцит для риби. Від цього остання й помирає – це очевидний негативний вплив на довкілля.

Ще один приклад – меблі із цільного дерева, що позиціонуються як «екологічні». Й вони справді можуть бути такими, якщо виготовлені із легально заготовленої деревини, а не отриманої шляхом браконьєрства.

Тому, «екологічність» товарів – це зовсім не про їх чистоту/забрудненість і споживчі якості. Це питання впливів на довкілля під час виготовлення та в процесі споживання. Навіть більше, як в Україні, так і, наприклад, в Канаді, законодавчо заборонено використовувати написи «Екологічно чистий продукт», «100% натуральний продукт» без підтвердження цього факту третьою стороною із нанесенням стандартизованого екологічного маркування.

3. Екологічне пакування.

Що типово думають люди. Екологічне пакування не містить токсичних речовин і не впливає на якість товару.

Як все є насправді. Непорозуміння щодо «екологічності» пакування напряму пов’язане із попереднім стереотипом щодо «екологічно чистих товарів». Насправді наголос повинен стояти на впливі пакування на довкілля, а не на якість продуктів.

Наразі відходи пакування становлять до 30% маси твердих побутових відходів в Україні. За теперішньої моделі господарювання «видобуток – виробництво – використання – видалення» ці 30% йдуть на звалище, забираючи з собою масу цінних ресурсів, що, по суті, не були у вжитку.

Оскільки в Україні більша частина відходів врешті потрапляє на звалище або узбіччя/поля/ліси, то важливо щоб вони не знаходилися там тисячі років. Тому один із видів можливої оптимізації – здатність пакування до біологічного розкладання. Це значить, що, наприклад, викинутий на узбіччя паперовий стаканчик може стати їжею для мікроорганізмів ґрунту й вже через кілька місяців його на обочині не буде. Але навіть у такому разі проблема безповоротної втрати ресурсів не вирішується. Тому біорозкладне пакування можна назвати рішенням «кращим із гіршого».

Найкращим з точки зору довкілля є підхід до поводження з відходами, коли пакування повторно використовується чи стає матеріалом для виробництва інших товарів. Адже в такому разі менше сміття опиняється на звалищах й, крім того, менше виробничих процесів ініціюється для видобутку та переробки сировини. Такий підхід «кругової економіки» («circular economy») в розвинених країнах вже став стратегічним напрямом розвитку. У цьому контексті виготовлення простого пакування, яке можна легко залучити до системи переробки сміття, існуючої, наприклад, в Канаді, може сприяти успіху на канадському ринку.

4. Органічні продукти.

Що типово думають люди. Органічні продукти точно не мають ніяких токсинів і тому є екологічними.

Як все є насправді. Твердження «органічний» може стосуватися товарів виготовлених із сільськогосподарської сировини: харчових продуктів, кормів, одягу, косметики. Специфіка органічного сільськогосподарського виробництва та переробки полягає у виключенні з технологічного процесу штучних хімічних добрив, пестицидів, генетично модифікованих організмів, консервантів, стимуляторів росту та гормонів. Тому вірогідність їх вмісту у кінцевому продукті мінімальна. Але, знову, якість харчових продуктів це питання стандартизації й харчової безпеки. Але не екології.

Натомість, цінність органічних практик для довкілля полягає у обмеженні використання мінеральних добрив та пестицидів, які забруднюють поверхневі та підземні води та винищують грунтові мікроорганізми. Органічна сільськогосподарська практика фокусується на стимуляції функціонування ґрунту як природної екосистеми, що сприяє накопиченню вуглецевих з’єднань у ньому. Оскільки для цього вуглець вилучається з атмосфери, то це вносить вклад у боротьбу зі зміною клімату.

5. Зменшене споживання енергії /води.

Що типово думають люди. Це допомагає економити гроші. А це що, має якийсь вплив і на довкілля?

Як все є насправді. Тут буде доречно розглянути дані щодо виробництва електроенергії в Україні. Сукупно 90% її отримується на атомних (АЕС) та теплових (ТЕС) електростанціях. Альтер нативна генерація у цій системі займає менш як 1%. Пригадаймо, що АЕС для виробництва електроенергії використовують ядерне паливо, а ТЕС для цього спалюють переважно газ та вугілля. Відповідно, це несе ядерні ризики та веде до викидів забруднюючих речовин і парникових газів в атмосферу.

Отже, зменшене споживання / виробництво електроенергії в Україні вестиме до пониження необхідних об’ємів ядерного палива та його відходів; менших геологічних та ландшафтних зрушень при видобутку вугілля та уранової руди; меншого забруднення атмосфери.

Водоспоживання тісно пов’язане з енергетикою. Через потребу перекачування, попередньої підготовки та кінцевого очищення, енергетичні ресурси складають до 30% собівартості води. Водночас, у сьогоднішній системі генерації енергії вода є і робочим елементом (напр., пар, що обертає турбіну генераторів на TEC та АЕС; робоче тіло на ГЕС). Тому, понижене використання води фактично веде до менших потреб енергетичних ресурсів. А останнє вносить вклад у боротьбу зі зміною клімату.

Чим краще експортер орієнтується в екологічних аспектах виробництва та споживання, тим більшу «ринкову силу» він має. А зменшення негативних впливів на довкілля споживач на розвинутих ринках охоче підтримує грошима. Саме тому важливо розуміти основні концепції екології та захисту довкілля. Це дозволить не «скотитися» до грінвошингу та почати вибудовувати довгострокову «зелену» стратегію виробництва та просування свого товару на міжнародних ринках.

Джерело: Liga.net

Автор: Зоя Павленко, експерт з охорони навколишнього середовища Канадсько-українського проекту підтримки торгівлі та інвестицій

4 стереотипи про торгівлю з Канадою. Що заважає українському експорту?

14 березня беззаперечно увійде в історію канадсько-українських дружніх відносин, оскільки саме у цей день український парламент ратифікував Угоду про вільну торгівлю між Україною та Канадою (Canada-Ukraine Free Trade Agreement або CUFTA).

Залишилось лише дочекатись ратифікації з канадської сторони, обміну ратифікаційними грамотами, і зона вільної торгівлі запрацює на повну. Тому в 2017 році ми будемо не лише святкувати 150-річницю Канади, але й початок вільної торгівлі з Україною.

Команді Міністерства економічного розвитку та торгівлі вдалося зафіксувати в Угоді більш вигідні позиції для вітчизняних експортерів та ширші часові рамки щодо скасування ввізних мит. Угода відразу відкриє для українських експортерів безмитний доступ до 98% канадського ринку. Це стосується як сфери промислових товарів, так і сільськогосподарських (окрім 108 тарифних ліній які можна буде експортувати без мит в межах глобальних квот Канади). Як відзначила заступник міністра економіки, торговий представник України Наталія Микольська, українські експортери отримають короткострокові та довгострокові перспективи виходу на канадський ринок, а національні виробники – стимули для підвищення якості та конкурентоспроможності своєї продукції.

Проте час не чекає, тому українським експортерам вже зараз необхідно досліджувати канадський ринок й смаки та уподобання канадських споживачів стосовно свого товару, аби зі вступом угоди в силу почати експортувати перші партії товарів без сплати ввізного мита. Активно працює Офіс з просування експорту при Мінекономіки, який може допомогти підкорювачам заокеанських ринків з пошуком бізнес-партнерів та необхідної інформації.

На жаль, багатолітня орієнтація на ринки найближчих сусідів породжує в українських експортерів чимало острахів щодо угоди про вільну торгівлю з Канадою  Багато українських бізнесменів переконані, що Канада далеко, транспортувати туди дорого, поруч ринок конкурентних американських товарів – тому, відповідно, на канадському ринку місця для їхнього товару немає. Тобто до тарифних та нетарифних бар’єрів додаються ще й ментальні.

У цій статті ми спробуємо проаналізувати, наскільки ці та інші стереотипи є виправданими й чи дійсно такий страшний вовк, як його малюють.

Стереотип  №1: «Канада – це далеко. Доставляти туди мій товар дуже дорого.  Транспортні витрати зроблять мій товар неконкурентоспроможним»

CUFTA – це перша трансатлантична угода про вільну торгівлю, укладена Україною. Хоча канадський ринок може здаватися далеким, а доставка товарів в Канаду може виглядати дорогою та тривалою, технологічний прогрес дозволяє не зважати на далекі відстані в міжнародній торгівлі ХХІ століття.

Подивіться на полиці в супермаркетах України. Ви побачите груші, імпортовані з Китаю, вино з Чилі, і ці товари продаються за порівняно розумними цінами. Уявіть, що за даними порталу Sea Distances з Шанхаю до Одеси (8379 морських миль відстані) вантаж йтиме 35 днів, рухаючись зі швидкістю десять вузлів на годину. У випадку з Чилі, час і відстань майже такі самі. Подолання стількох кілометрів теж має бути не дешевим. Окрім того, Україна наразі не має вільної торгівлі з Китаєм і Чилі. Це означає, що товари імпортуються зі сплатою ввізних мит на українському кордоні.

Джерело: http://www.sea-distances.org/

Безсумнівно, транспортні витрати визначають потенціал виходу на іноземні ринки, а вартість доставки впливає на змінні витрати ведення бізнесу. Більш того, дальня відстань може стати проблемою, якщо товар швидко псується (наприклад, свіжі фрукти і овочі) або залежить від споживчих переваг (наприклад, колекції високої моди).

Однак наразі логістичні та судноплавні компанії пропонують індивідуальні персоналізовані рішення з доставки вантажу будь-куди повітрям, морем, залізницею, автотранспортом. Якщо ви плануєте експортувати свіжі фрукти й овочі в Канаду, обирайте авіа або морські перевезення з температурним контролем. Якщо ваша колекція має бути показана на тижні моди в Монреалі – використовуйте швидкі авіаперевезення або навіть експрес-доставку. Якщо Ви не можете заповнити весь контейнер своїми товарами, долучайтеся до збірних вантажів, які складаються з багатьох окремих поставок. Довгі морські перевезення також мають перевагу: за деякими оцінками, додатковий кілометр сухопутного транспортування буде в сім разів дорожчим за додатковий кілометр по морю.

Насправді, не існує єдиного для всіх експортерів вирішення питання відстані між Канадою та Україною. Так, дійсно, якщо маржинальність товару на канадському ринку є невисокою, транспортні витрати (які не є постійними, бо тарифи змінюються) можуть впливати на конкурентоспроможність. Проте відстань – не проблема, оскільки розвиток транспортних технологій пропонує різноманітні варіанти зменшення витрат та оптимізації тривалості транспортування в Канаду.

Стереотип №2: «Канада імпортує майже все з США, на ринку Канади немає місця для мого продукту»

Спільні кордони та географічна близькість зробили Канаду й США найбільш важливими торговими партнерами один для одного. Канадські споживачі) важливі для виробників США, оскільки минулого року Канада придбала у свого південного сусіда товарів та послуг на 337,8 млрд. дол. США. Економіки двох країн сильно інтегровані, і цей процес був прискорений двосторонньою угодою про вільну торгівлю 1988 року та NAFTA в 1994 році. Окрім того, великий відсоток двосторонньої торгівлі Канади з США складається з проміжних продуктів, які входять до інтегрованих ланцюгів поставок між двома країнами.

Як правило, країни-сусіди торгують більше, ніж географічно віддалені. Двостороння торгівля між близькими країнами полегшується завдяки розвиненій регіональній логістичній мережі, схожості бізнес-середовища та двосторонньому митному співробітництву.

Подумайте про Україну. Наразі найбільший торговий партнер України – це ЄС. У 2015 році майже 40% українських товарів і послуг були експортовані до ЄС. Двосторонній товарообіг зростає внаслідок глибокої й всеосяжної угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС. Проте, вільна торгівля з ЄС не заважає присутності груш з Китаю, вина з Чилі та Грузії, молочних продуктів з Білорусі на українському ринку.

Крім NAFTA, Канада має 10 чинних угод про вільну торгівлю, зокрема, з Кореєю, Ізраїлем, Йорданією та Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ). Крім того, була підписана всеохоплююча торговельна угода з ЄС. Очевидно, що Канада прагне до вільної торгівлі, а різноманіття міжконтинентальних угод про вільну торгівлю демонструє, що канадська зовнішня торгівля є багатовекторною.

Український експортер будете стикатися з конкуренцією американських та інших іноземних виробників на канадському ринку. Однак ця конкуренція буде стимулювати його покращувати свій товар та пропонувати нові цінності для канадських споживачів. Пам’ятайте цитату письменника Едварда де Боно: «Компанії, які лише зосереджуються на конкуренції, помруть. Ті, які спрямовані на створення цінностей, будуть процвітати». –

Стереотип №3: «Я буду експортувати свій товар в США через Канаду без сплати ввізних мит»

Режим вільної торгівлі між Канадою і США може навести вас на думку, що завдяки безмитному доступу до канадського ринку можна експортувати товари через Канаду до США без сплати ввізних мит на канадсько-американському кордоні.

Враховуючи, що Україна та США не мають угоди про вільну торгівлю, товари українського походження підпадають під митні ставки за принципом режиму найбільшого сприяння (окрім товарів, які підпадають під систему генеральних преференцій США). Крім того, угоди про вільну торгівлю містять правила походження, яким товари повинні відповідати, щоб мати преференційний доступ до ринку партнера по угоді. Згідно CUFTA, товари, вироблені в Україні, мають пільговий доступ лише на канадський ринок. Пам’ятайте, що для перетину канадсько-американського кордону на пільгових умовах, товар повинен мати канадське чи американське походження відповідно, бо все ж таки NAFTA – це угода про вільну торгівлю, а не митний союз.

У той же час можна розглядати Канаду в якості регіонального хабу для експортних продажів, планування логістики, дистрибуції, маркетингу й напрацювання стратегії виходу вашої компанії на інші ринки.

Стереотип № 4: «Канадські споживачі купують лише made in Canada»

Опитування демонструють, що споживачі в Канаді дійсно схильні купувати канадську продукцію, оскільки купівля товарів “made in Canada” позитивно впливає на економіку країни, створення робочих місць, тощо. Дослідження 2013 року вказує, що 45% канадців намагаються купувати товари, вироблені в Канаді. Тим не менш, 2 з 3 споживачів вказують, що головним чинником при купівлі товарів все ж таки є низька ціна.

Таким чином, вважати, що канадці купують лише made in Canada – велике перебільшення. Підтримувати свою країну, коли криза ще відчутна, – цілком логічна й виправдана поведінка. Те ж саме відбувається й в Україні протягом останніх двох років.

Ще декілька цікавих фактів. По-перше, пам’ятайте, що діаспора українців в Канаді складає понад 1,3 мільйона людей. Діаспора може допомогти поширити інформації про товар, налаштувати перші ділові контакти, а також зменшити початкові витрати під час виходу на канадський ринок. Присутність канадців українського походження робить Канаду дуже привітним місцем для українського малого та середнього бізнесу.

По-друге, пам’ятайте, що Канада – велика країна, і споживчі уподобання можуть бути різними в Оттаві, Монреалі та франкомовному Квебек-сіті.

Канада – дуже різноманітна країна з багатонаціональним населенням. У 1971 році вона стала першою країною у світі, де мультикультуралізм став частиною офіційної державної політики. Одна п’ята частина канадців народилися не в Канаді. Таким чином, різноманітність – це сила Канади й гарна можливість для українських експортерів знайти новий ринок для своїх товарів.

***

Українським компаніям є що запропонувати канадським споживачам. Ми вміємо креативити, дивувати та створювати якісний продукт. Навіть до початку ери вільної торгівлі з Канадою українські компанії вже успішно налагоджують ділові контакти, проводять зустрічі з потенційними партнерами, беруть участь у виставках, прораховують логістику, підписують контракти та поставляють товари. Коли у вас є якісний товар, що відповідає вимогам канадського ринку та споживчим уподобанням канадців, то жодна відстань чи конкуренція вам не перешкода.

Автор: Олександра Бровко, старший експерт з торгівлі та інвестиційної політики проекту CUTIS (Canada-Ukraine Trade Investment Support).

Джерело: Європейська правда