Лайфхаки для успішних перемовин з партнером в Канаді

У Канаді саме продавець несе повну відповідальність перед кінцевими споживачами за товар, який стоїть на його полицях. Тому, працюючи з канадцями, українським компаніям необхідно суворо дотримуватися регуляторних і сертифікаційних вимог.

Не можна, а must have

Щоб потрапити на полиці супермаркетів букви закону потрібно дотримуватися на 101%, у канадців з цим дуже суворо. Автоматизована система Automated Import Reference System (AIRS) може допомогти дізнатися все регуляторні вимоги по продуктах харчування. Для цього необхідно ввести код або назва товару й сайт згенерує список вимог.

Якщо ж підприємець має намір поставляти в Канаду непродовольчі товари, доведеться вивчати секторальне законодавство. Адже одного магічного порталу з усією інформацією не існує.

Також в Канаді для експортерів продуктів харчування діє ряд “добровільно-примусових” сертифікатів. На цьому ринку саме продавець несе повну відповідальність перед кінцевими споживачами за товари, які стоять на його полицях.

В силу цього продавець зацікавлений, щоб товар був не просто хорошим, а найкращим – повністю сертифікованим і безпечним.

Тому експортерам радимо вже зараз починати знайомитися з сертифікацією GFSI, яка включає наступні сертифікати: BRC global standard for foods safety Issue 6; FSSC22000; SQF code 7th Edition Level 2; IFS Foods Standard Version 6; Global Aquaculture Alliance Seafood BAP Seafood Processing Standard. Це сертифікати, які зроблять ваш товар в рази більш привабливим для представника торгових мереж. Складно, але потрібно.

Крім того, великі канадські мережі супермаркетів часто вимагають від своїх постачальників пройти аудит корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) ще до початку поставок продукції. Канадці – відомі “моральні покупці”. Канадський бізнес віддає перевагу постачальникам, які не порушують трудові, гендерні права або права людини. Проте багато українських компаній в рамках КСВ рідко можуть похвалитися чимось більшим, ніж благодійні акції та формальні політики.

Зустрітися, поговорити, перемогти

Як правило канадські компанії планують зустрічі далеко заздалегідь і “не приймають” в незручний для них час, навіть якщо вам терміново і потрібно “лише п’ять хвилин”. Ніяких відмін і форс-мажорів, якщо не хочете впасти в очах партнера.

З практичного досвіду: на організацію однієї зустрічі для українських виробників продуктів харчування з однією мережею супермаркетів Канади потрібно було 5 місяців. Розклад канадської сторони заповнений на місяці вперед.

Перша зустріч в 99% випадках проходить тільки вживу, ніяких Skype або телеконференцій. Якщо хочете результату, доведеться їхати в Канаду. Сама зустріч проходить швидко й інтенсивно. З собою обов’язково потрібно мати зразки продукту. Швидше за все імпортер буде питати вас про можливість змінити продукцію: дизайн упаковки, маркування, смакову лінійку, регулярність поставок.

Перша зустріч може тривати від 7 до 30 хвилин. Первинний контакт – це індикатор інтересу. Якщо компанії вдасться зацікавити канадців, їх фахівці з питань якості і безпеки повинні будуть детально вивчити зразки продукту.

Після зустрічі є два можливих варіанти розвитку подій. У негативному для української компанії випадку, про рішення канадців вона дізнається протягом місяця-півтора, а в позитивному, ймовірно, доведеться почекати близько року.

Перший сценарій: продукцію протестували, і вона не відрізняється від продукції існуючого постачальника. Це означає, що немає сенсу продовжувати переговори. Лист з таким рішенням приходить, як правило, через 1-1,5 місяця після зустрічі. Відповідь зазвичай прямолінійний: “Спасибі, але компанія вирішила продовжити контракт з існуючим постачальником”.

Другий сценарій: партнеру сподобалася ваша продукція, але це лише початок подальшої роботи. Процес роботи з компанією-постачальником у різних імпортерів продуктів харчування в Канаді займає від 2 місяців до 1 року з моменту обговорення та переговорів до першої поставки вашої продукції на полиці супермаркету або на склад.

Як тільки імпортер підтверджує свої наміри, вас заносять у внутрішню систему, створюють окремий проект з прикріпленим менеджером. Далі крок за кроком в листуванні, по телефону і по Skype обговорюються питання ціни, асортименту, упаковки, дизайну, обсягів поставок.

Крім того, обов’язково створюється графік надання документів необхідних для старту. Наприклад, майбутній постачальник надає страховий договір перед третіми особами, договір страхування товару, підтвердження відповідності продукту канадським органічним стандартам.

Складання і узгодження всіх цих документів і договорів вимагають часу і фінансових витрат. Але це частина процесу і зайти на полиці супермаркету можна тільки при успішному проходженні кожного етапу.

Автор: Ольга Вергелес, менеджер Канадсько-українського проекту підтримки торгівлі та інвестицій

Джерело: Delo.ua