Зоя Павленко: Зелений дохід або Як експортерам заробити на прихильності до довкілля

Зелені технології та їх переваги під час виходу на іноземні ринки останнім часом на слуху. Але які саме практики ховаються за загальними фразами про «сталий розвиток» та «охорону довкілля»? Давайте розглянемо основні «магічні» елементи екологізації виробництва та їх економічні вигоди, узявши для прикладу Канаду, де на питання охорони навколишнього середовища звертають значну увагу.

  • Дотримання національного та міжнародного природоохоронного законодавства.

Почнемо з базових речей. На відміну від офісних робітників, у яких охорона довкілля асоціюється з чимось абстрактним, у керівників підприємств більш приземлене розуміння – про екологічні експертизи та інспекції вони знають із власного досвіду. Дотримання природоохоронного законодавства убезпечує бізнес від протистояння з місцевим населенням та можливої дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності. Краще попередити можливі проблеми ніж пізніше зазнавати фінансових та репутаційних збитків.

«Впровадження сучасних енергоощадних технологій, залучення вторинної сировини та використання відходів у якості джерела енергії – це лише деякі із шляхів для бізнесу вивільнити капітал для більш прибуткових цілей, таких як дослідження та розвиток» – ЄБРР.

  • Впровадження найкращих доступних технологій та скорочення споживання ресурсів.

Організація технологічного процесу визначає вплив підприємства на довкілля. Очевидно, що легше продумати цей аспект ще на етапі проектування виробництва, аніж пізніше витрачатися на боротьбу із прорахунками.

Уряди розвинених країн розробляють настанови щодо «найкращих доступних технологій» для різних галузей виробництва. Це, наприклад, “Звіт про найкращі доступні технології” розроблений National Energy Board Канади. Документ надає практичні настанови не лише щодо процесів, але й управлінських практик на підприємстві.

Джерело зображення:  questcanada.org

Згідно стратегічних планів розвитку, в Україні скоро буде активно пропагуватися схожий підхід, який має призвести до позитивних природоохоронних та економічних ефектів. Адже викиди у повітря, скиди у водойми та генеровані об’єми відходів – це такі самі ресурси підприємства, лише розпорошені у довкіллі. Чим менше відходів, тим більше кінцевого продукту можна виробити з одиниці сировини. Це і є ресурсоефективність. Тому стратегічне врахування рекомендацій щодо найкращих технологій буде фінансово вигідним вашому бізнесу.

  • Управління відходами.

Розглянемо два аспекти: відходи виробництва і відходи споживання.

Відходи виробництва формуються на підприємстві під час виробничого процесу. Пересічна людина мало розуміє масштаб відходів, які продукує українська промисловість. Насправді це сотні мільйонів тон часто токсичних матеріалів, проблема їх накопичення в Україні дуже серйозна. Виробникам слід пам’ятати, що в хімії немає відходів, а є лише невикористана сировина. Це знову ж таки питання ресурсоефективності, яке може перетворити сміття на бізнес-можливості.

Джерело зображення: “Recycling container” by SmartSign 

Відходи споживання включають використані та застарілі речі, упаковку товарів. Ця категорія вже більш знайома населенню. В Україні 95% таких відходів відправляється на полігони, що створює низку незручностей та екологічних проблем. Для їх вирішення у нині обговорюваному проекті Стратегії поводження з відходами запроваджено механізм розширеної відповідальності виробника (РВВ). Він зобов’яже виробників збирати та переробляти деякі види товарів та упаковку. Це дозволить:

  • залучити вторинну сировину у виробництво
  • зменшити закупівлі первинних матеріалів
  • підходити до дизайну товарів у такий спосіб, щоб вкінці життєвого циклу вони могли у більшій мірі піддаватися переробці.

 

  • Зменшення енергоспоживання.

Про те, що споживання енергії, отриманої з викопного палива є причиною змін клімату, вже казано-переказано ще із середини 1990-х років. Але реальної актуальності питання енергоефективності в Україні набуло лише з ростом тарифів на енергетичні ресурси. Відтак, запровадження більш енергоефективних технологій виробництва, зменшення енергоспоживання у побутовому блоці, отримання біогазу з органічних відходів, локальна генерація відновлюваної енергії – це ті природоохоронні заходи, які тепер мають ще й комерційний сенс.

Якщо підприємство виробляє та експортує енергоспоживаючі товари (напр., холодильники, кондиціонери, телевізори), варто очікувати, що на міжнародних ринках може бути прискіплива увага до характеристик їхньої енергоефективності. Логіка зрозуміла: неефективне споживання енергії приладом впливатиме як на енергетичну систему, так і довкілля країни-імпортера.

В Канаді, ЄС та і в Україні вже існує окремий інструмент інформування споживача про енергетичні характеристики товару – енергетична етикетка. Для окремих товарів вона вже є обов’язковою.

Змінна оббивка меблів подовжує строк її експлуатації, а, отже, запобігає необґрунтованим втратам природніх ресурсів потрібних для виробництва.

  • Дизайн та матеріали для товару.

Дизайн товару не обумовлюється екологічним законодавством. Але до цього аспекту можна підійти творчо й розширити аудиторію покупців. Наприклад, для диванів чи стільців можна робити знімну обшивку. У разі забруднення чи пошкодження буде технічна можливість її випрати чи замінити. Це продовжить термін експлуатації меблів та зменшить кількість ресурсів необхідних для виробництва нових товарів.

Залучення вторинної сировини допоможе знизити собівартість товару, сприяти вирішенню проблем із сміттям, а також допоможе у вибудові іміджу відповідального виробника. Наприклад, Adidas запустив лінію кросівок, верхня частина яких виготовлена із переробленого пластику. Чому б ні? Тим більше, що запровадження розширеної відповідальності виробника та заохочення використання вторинної сировини у виробництві в Україні зовсім скоро стане обов’язковим.

  1. Органічне сільське господарство.

Суть органічного сільськогосподарського виробництва полягає у виключенні з технологічного процесу штучних хімічних добрив, пестицидів, генетично модифікованих організмів, консервантів, стимуляторів росту та гормонів.

Як це сприяє захисту довкілля? Органічна сільськогосподарська практика фокусується на стимуляції функціонування ґрунту як природної екосистеми. Це сприяє накопиченню вуглецевих з’єднань та відтак вносить вклад у боротьбу зі зміною клімату. Відмова від мінеральних добрив зменшує ризики забруднення поверхневих та підземних вод.

У традиційному сільському господарстві штучні добрива, пестициди, гормони та стимулятори росту становлять значну частину собівартості кінцевої продукції. Відмова від їх застосування вилучить цю статтю витрат. До того ж, сертифіковані органічні продукти на ринку коштують більше ніж звичайні.

Водночас, специфіка органічного виробництва потребує зміщення акценту на попереджувальні заходи (механічна обробка ґрунту та попередження захворювань тварин). Це часто потребує перегляду постачальників. Додаткових коштів також вимагає й обов’язкова органічна сертифікація.

  • Практики зелених закупівель.

Окрім того, що підприємство виробляє товари чи послуги, воно також є споживачем на ринку. Адже йому потрібна й сировина, й приміщення, й послуги. Навіть якщо виробник дотримується природоохоронного законодавства, має кристально чисту репутацію, але закуповує витратні матеріали у порушника екологічного законодавства, він фактично фінансово підтримує спосіб роботи останнього.

Ці тонкі етичні моменти нерідко мають масштаби міжнародних скандалів. Наприклад, порушення норм викидів забруднюючих речовин автомобілями Volkswagen, коштувало компанії мільярдних збитків, в тому числі і на канадському ринку. Тому, віддаючи перевагу постачальникам, що дотримуються обов’язкових природоохоронних вимог та запроваджують добровільні заходи, підприємство мінімізує власні нефінансові ризики та підтримує свій бренд.

  • Система екологічного менеджменту.

Покращення екологічних показників роботи підприємства не трапляється зненацька. «Політична воля» щодо екологічних пріоритетів має йти від вищого управлінського рівня, а відповідні заходи втілюватися на кожному найменшому етапі технологічного процесу. Тому налагодження системи управління охороною довкілля на виробництві є інструментом, що дозволить виявити проблеми, запустити процес їх вирішення, відслідковувати та попереджати подальші складнощі.

Джерело зображення: “recycle” by Christoffer Horsfjord Nilsen

  • Довгострокові вигоди для всіх

Дотримання підприємством природоохоронного законодавства та взяття добровільних ініціатив обіцяє економічні вигоди. За рахунок розповсюдженого явища «грінвошингу», масової необізнаності українських споживачів у цьому аспекті та їх низької купівельної спроможності, такі перспективи на національному ринку поки що нижчі. Але на ринках розвинених країн затребуваність природоохоронних практик гарантована. Наприклад, канадські супермаркети, підписуючи договори із постачальниками, вимагають ряд «добровільно-обов’язкових» документів, серед яких є й такі, що стосуються охорони довкілля. А необхідність подавати звіти з корпоративної соціальної відповідальності, які включають природоохоронний аспект, зменшує нефінансові ризики іноземних партнерів.

Природоохоронні аспекти виробництва товарів будуть перевагою українських експортерів при участі в державних закупівлях розвинених країн. Оскільки Канада активно впроваджує практики «зелених» закупівель, то вжиті природоохоронні заходи та маркування дадуть більші шанси на успіх.

Дотримання екологічного законодавства та реалізація відповідних добровільних практик очікувано призведе до того, що ріст виробництва не буде супроводжуватись більшим навантаженням на довкілля. Це явище – «декаплінг» (decoupling) – є стратегічною основою сталого економічного розвитку.

У разі масового запровадження заходів щодо зменшення відходів та використання вторинної сировини у виробництві, очікувано відбудуться структурні зміни в економіці та її поступовий перехід до “кругової економіки” («circular economy»).

«Кругова економіка» вже стала стратегічним напрямом розвитку окремих провінцій Канади (Strategy for a Waste Free Оntario) та ЄС (Circular economy package, 2014). Така трансформація призведе до значного скорочення видобутку природніх ресурсів і пов’язаного з цим забруднення довкілля.

Застосування вищезазначених природоохоронних практик – це гра «в довгу». Але це також шлях стратегічної перебудови бізнесу, яка може принести довгострокові фінансові плоди та допомогти закріпитися на іноземних ринках. Тож чому б не почати робити вже зараз те, що скоро стане повсюдною нормою?

Автор: Зоя Павленко, експерт з охорони навколишнього середовища Канадсько-українського проекту підтримки торгівлі та інвестицій

Зображення згори: Frits Ahlefeldt / Hiking Artist