Інвестор шукає проект, який відчуває потреби часу

Beehive – провідний український виробник та експортер меду. Географія продажів компанії дуже широка і включає такі розвинуті ринки як США, Німеччину, Данію і Канаду. В листопаді минулого року компанія Beehive взяла участь в першому інвестиційному форумі CUTIS Investment Roadshow

Ігор Ліскі, співзасновник Українського інституту майбутнього (UIF), голова ради директорів холдингу “Ефективні інвестиції” (до складу якого входить Beehive) розповів, чому канадці з обережністю ставляться до реалізації інвестпроектів в Україні

Наразі всі виклики ство­рюють для нас більше можливостей, ніж за всі роки незалежності. Саме зараз ми як ніколи раніше маємо доводити свою спроможність працювати в рамках міжнародної бізнес-спільноти.

В Україні з’являються професій­ні команди, амбітні проекти, смі­ливі рішення, але це наразі, радше, виняток. Країна змінюється, люди шукають собі застосування, та ба­гато хто думає, що система оцінок не зазнала змін. Якщо ми хочемо конкурувати зі світом, не треба боятися здивувати його знаннями, навичками та ідеями.

Принаймні, деякі реформи посприяли активізації роботи з інвесторами в Україні. З’являються інвестиційні форуми регіонального рівня, законодавчі проекти задля підвищення інвестиційної при­вабливості країни. Впевнений, що інвестори бачать це. Саме тому ми й спостерігаємо нову хвилю заці­кавленості у вітчизняних проектах. Та все ж головне, що саме український підприємець може реалізува­ти власні амбіції. Але треба зрозуміти, чи є вони в нього. Успішні проекти існують, проте створюють їх здебільшого молоді підприєм­ці, які орієнтуються на експорт та міжнародні тренди.

Змінилося головне — інвестор шукає проект, який відчуває потреби часу. Так, створюючи сучасний завод з виго­товлення меду, ми розуміли, що він є затребуваним. Харчові продукти високої якості з екологічно чистих регіонів — це всесвітній тренд, і ми йому слідуємо. Якщо Beehive розуміє власну значимість для всієї галузі та країни загалом, то і вся компанія діє рішуче. Лише поєд­нання технології, команди, а також довгостроковий аналіз трендів можуть надати рішення для вузь­копрофільних задач і зацікавити інвестора.

Якщо говорити про зацікав­леність міжнародних інвесторів ще 10 років тому, то можна було сказати — гроші плинутимуть рікою.

Але інвестори змінюються, цікавляться новими напрямками та стають значно вимогливішими, а українці тим часом можуть мало що запропонувати. Канадські ін­вестори добре знають та розуміють нашу країну. Маючи досвід роботи з вітчизняними проектами та знаючи про всі ризики такої співпраці, вони інвестують з обережністю.

На­разі важко знайти гідний проект, ефективність якого буде реальною, а не намальованою в бізнес-плані. Я сам відкидаю купу подібних мало не кожного дня. Українським бізнесменам слід бути сміливішими та нахабнішими, вчитися робити міжнародний бізнес. Треба вдо­вольняти свою спраглість до знань, знаходити нові технології вироб­ництва, вчитися представляти свої здобутки. Та крім цього міняється й світ, перспективними стають трендові світові напрямки: “зелена” енергетика, проекти, які грають за правилами кругової економіки, креативна індустрія — саме в них інвестуватимуть у подальшому.

Інвестори нині дуже вимогливо ставляться до українських проек­тів, адже існують фактори підви­щеного ризику: війна, корупція та повільні реформи.

Елементарний брак довіри як до країни, так і до принципів ведення бізнесу в ній. Підприємці можуть змінити таке ставлення лише власним прикла­дом та чесними проектами. Ми в компанії робимо це протягом ба­гатьох років. Лише бажання жити й працювати в Україні змушує знову і знову повертатися до цієї безкінечної роботи. Створювати інвестиційно привабливий бізнес, реалізовувати шалені, на перший погляд, ідеї — завдання моєї компанії. Мене ніхто не переконає, що зробити зараз вдалий проект та залучити інвесторів з усього світу в Україну неможливо.

Джерело: журнал «Бізнес»